Доморацький Віктор і Валентина, Іванов Григорій, Євдокія та Володимир

Під час окупації м. Дніпропетровськ (нині – Дніпро) Валентина Доморацька та її син Віктор разом зі своїми сусідами Григорієм Івановим, його дружиною Євдокією та їхнім 16-річним сином Володимиром переховували єврейську родину Шлагіних.

Яків Шлагін був удівцем. Разом із матір’ю Анною та 7-річним сином Борисом вони проживали в с-щі ім. Карла Маркса поблизу ст. Ігрень (нині – частина житлового масиву в межах м. Дніпро). Там само була розміщена й психіатрична лікарня, де Яків працював заступником головного лікаря.

Коли розпочалися облави на євреїв міста й околиць, Яків звернувся до іншого співробітника психлікарні, свого друга Григорія Іванова, який погодився сховати родину Шлагіних у своїй квартирі. Для безпеки обох сімей було вирішено розділитися: Яків Шлагін переховувався в помешканні Валентини Доморацької. Через певний час Григорієві Іванову вдалося дістати для нього фальшивий паспорт на ім’я Григорія Марусенка.

Матір Якова Анну прихистили родичі Іванових, які жили в с. Ягідне Куп’янського району Харківської області. Про її єврейське походження вони не знали. Маленького Бориса Шлагіна віддали одній знайомій у с. Божедарівка Криничанського району Дніпропетровської області. Жінка обіцяла подбати про хлопчика, але не дотримала свого слова. Бориса віддали в дитячий будинок, звідки його забрала мешканка одного з ближніх сіл. Саме там у 1945 р. Яків Шлагін і знайшов свого сина.

Із фальшивими документами Якову вдалося виїхати з м. Дніпропетровськ, перетнути лінію фронту і вступити до лав Червоної армії. Він брав участь у боях, отримав звання лейтенанта, а після демобілізації як інвалід війни повернувся до роботи в Ігренську психіатричну лікарню. Шлагіни переїхали до обласного центру й постійно підтримували зв’язок зі своїми рятівниками.

4 квітня 1999 р. родини Доморацьких та Іванових удостоєні почесного звання «Праведник народів світу».